Корисна інформація

Саме тому заходи з формування позитивного батьківства є важливою частиною соціальної роботи з сім’ями. Вони допомагають батькам та особам, що здійснюють догляд, краще розуміти потреби дитини, будувати здорову комунікацію, підтримувати її розвиток і вчасно помічати складнощі.

Порядок створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя визначає механізм запровадження та організації функціонування сім’ї патронатного вихователя, надання послуги патронату над дитиною, яка перебуває у складних життєвих обставинах, здійснення заходів щодо її захисту та забезпечення права на догляд, виховання в безпечному та сприятливому сімейному середовищі.

Послуга раннього втручання — це послуга для сімей з дітьми у віці від народження до чотирьох років, які мають порушення розвитку або в яких існує ризик виникнення таких порушень. Послуга раннього втручання дозволяє чітко ідентифікувати проблеми щоденного життя сімей, які пов’язані з проблемами розвитку дитини, визначити розвивальні стратегії відповідно до індивідуальних потреб дитини та, базуючись на пріоритетах сім’ї, впровадити разом з батьками ці стратегії в щоденне життя родини.

В Україні тисячі дітей і молодих людей зростають без надійної підтримки  дорослих. Для них наставництво — це можливість мати поруч людину, з якою можна бути собою, ставити мету й упевненіше рухатися вперед. Для дорослих — це спосіб допомогти в реальний, дієвий спосіб. Коли поруч є наставник або наставниця, дитина або молода людина не рухається в житті «як вийде» — вона має підтримку й орієнтири.

Питання захисту прав дітей на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків реалізації державної політики. Конвенцією ООН про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Але, на жаль, є діти, які не можуть проживати з рідними батьками. Саме для таких дітей необхідно розвивати альтернативні форми сімейного виховання. Реформа деінституціалізації спрямована на те, щоб кожна дитина виховувалася у благополучній родині.

Бажання взяти на виховання дитину, народжену іншими, є ознакою нашої культури і виникає тільки у небайдужих до чужого горя, душевно щедрих і готових до самопожертви людей. Сімейними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Питання захисту прав дітей на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків реалізації державної політики. Конвенцією ООН про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Але, на жаль, є діти, які не можуть проживати з рідними батьками. Саме для таких дітей необхідно розвивати альтернативні форми сімейного виховання. Реформа деінституціалізації спрямована на те, щоб кожна дитина виховувалася у благополучній родині.