День Державного Прапора України
Здавалося б, неможливо вмістити в одному об’єкті історію, політику та духовність країни. Втім, така річ існує – це державний прапор, який для кожної нації є способом представити себе у світі. Прапор демонструє, що країна незалежна, займає гідне місце серед інших держав, поважає свою історію та дбає про майбутнє. Всередині держави національний стяг об’єднує людей у важкі часи, а повага до нього у всі часи вважалася виявом патріотизму. Не є виключенням і український прапор, на честь якого 23 серпня наша країна щороку відзначає свято – День Державного Прапора України. Наш синьо-жовтий стяг цінний для нас своєю історією, а також жертвами, які були принесені заради нього.
Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.
Сучасне українське синьо-жовте колірне сполучення – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства – золотого лева на синьому тлі, який з'явився в другій половині ХІІІ століття.
В XIII – XIV століттях на українських землях була зафіксована поява чотирикутних прапорів з вільним кінцем у вигляді клину, на яких було поєднано жовтий і синій колір. Літописці засвідчили їх у 1410 році в бою під польським селом Грюнвальд, що увійшов в історію як «Битва народів» або «Грюнвальдська битва».
У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.
Прапори синього кольору, як державні символи, починають закріплюватися на Україні, починаючи з ХVІІІ століття. Також на них наносять жовтою фарбою постаті святих, хрести, тощо. Цікава річ: на кольоровій репродукції картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» з-поміж різних прапорів видніється і синьо-жовтий.
Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.
Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.
22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. Через кілька тижнів флагманський корабель Чорноморської ескадри підняв цей стяг на своїй щоглі, а потому він з’явився в усіх українських військових частинах. В листопаді 1918–го жовто-синій прапор визнала своїм державним символом Західноукраїнська Народна Республіка, а 20 березня 1920 року – Закарпатська Україна.
Проте, закріпившись на території України, радянська влада замінила наш історичний стяг на прапор радянського зразка – червоне полотнище з серпом, молотом та п’ятикутною зіркою у верхньому куті. Про українські знамена нагадувала лише синя стрічка, що займала нижню третину полотнища.
Підняття національного прапора за часів СРСР вважалося кримінальним злочином, але це не зупиняло патріотично налаштованих українців, особливо молодь. Відомо чимало випадків, коли за вивішування синьо-жовтих знамен сміливці отримували строки ув’язнення до 15 років, а іноді судді могли винести й смертний вирок.
Вільніше говорити про український прапор та обстоювати його національне значення почали з кінця 1980-х років, коли вже відчувався неминучий крах радянської системи. В березні 1990 року депутати Тернопільської міськради встановили над своєю будівлею синьо-жовтий прапор поряд з прапором УРСР, в квітні український стяг замайорів над Львівською ратушею.
Одним із найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині – герб, прапор, гімн.
24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.
Державний прапор України затверджено Постановою Верховної Ради України від 28 січня 1992 року, а у серпні 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав указ про встановлення Дня Державного Прапора України, який святкуватиметься щорічно 23 серпня.
Державний прапор є національним символом нашої держави. Під ним українці йшли до проголошення самостійності, тому для України як держави, яка має давнє історичне коріння та прагне стати повноправним членом цивілізованого світу, природним має бути вияв пошани до своєї національної символіки, а саме до прапора.
Значення синього та жовтого кольорів на прапорі традиційно трактують як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символу мирної праці й достатку.
Раніше багато українців сприймали національний прапор як суто офіційний державний символ, що представляє нашу країну в міжнародному середовищі. Звісно, ми знали, що синьо-жовтий стяг має багатовікову й часто трагічну історію, але в звичайному житті пишалися ним здебільшого під час Олімпіади та інших спортивних змагань, коли його підняття означало перемогу наших спортсменів.
Ставлення до власного прапора в нашій країні змінилося разом з Революцією Гідності та подіями, що відбулися після неї, в тому числі у 2014 році після початку воєнної агресії російської федерації проти України. Українці відчули, що прапор значить для них набагато більше – він уособлює свободу, силу, гідність, незламність і перемогу над ворогом.
