Дитяча праця – глобальна проблема сучасності
Дитяча праця залишається серйозною глобальною проблемою, що негативно впливає на розвиток дітей, їхнє здоров’я та освіту. Міжнародні організації, такі як Міжнародна організація праці (МОП) та Дитячий фонд ООН (UNICEF), постійно моніторять ситуацію та надають актуальні дані.
За даними МОП та UNICEF, у світі спостерігається зростання кількості дітей, залучених до праці. Зокрема, через пандемію COVID-19 глобальний прогрес у викоріненні дитячої праці призупинився вперше за 20 років. В опублікованому у 2021 році спільному Звіті Міжнародної організації праці (МОП) та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), зокрема зазначалося, що з 2016 року кількість дітей віком від 5 до 17 років на шкідливих роботах, які визначаються як робота, яка може завдати шкоди їхньому здоров’ю, безпеці або моралі, зросла на 6,5 мільйона до 79 мільйонів. У Африці на південь від Сахари зростання населення, крайня бідність і неадекватні заходи соціального захисту призвели до того, що за останні чотири роки до дитячої праці стали ще 16,6 мільйона дітей.
Питання дитячої праці регулюється трьома основними міжнародними конвенціями: Конвенцією Міжнародної організації праці (МОП) No 138 про мінімальний вік для прийому на роботу та Рекомендацією No 146 (1973 р.); Конвенція МОП No 182 про заборону та негайні дії для ліквідації найгірших форм дитячої праці та Рекомендація No190 (1999 р.); та Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини. Ці конвенції визначають концепцію дитячої праці та формують основу для законодавства про дитячу працю, прийнятого країнами, що їх підписали. Міжнародна організація праці (МОП) визначає дитячу працю як «роботу, яка позбавляє дітей їхнього дитинства, їхнього потенціалу і їхньої гідності, і що є шкідливим для їх фізичного і розумового розвитку».
Діти в усьому світі регулярно займаються оплачуваною та неоплачуваною роботою, яка не є шкідливою для них. Однак робота класифікуються як «дитяча праця», якщо діти занадто молоді для роботи або залучені до небезпечної діяльності, яка може загрожувати їхньому фізичному, психічному, соціальному чи освітньому розвитку. У найменш розвинених країнах трохи більше ніж кожна п’ята дитина (віком від 5 до 17 років) зайнята працею, яка вважається шкідливою для їхнього здоров’я та розвитку.
