Формування екологічної свідомості та культури як засоби екологічного виховання студентської молоді
Сучасний світ стикається з безпрецедентними екологічними викликами, такими як зміни клімату, втрата біорізноманіття, забруднення природних ресурсів і виснаження екосистем. Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура і свідомість, а отже і екологічний гуманізм, відповідно до якого людина є лише частиною природи, з законами якої вона повинна керуватися, співпрацювати, не панувати над нею, а екологічна культура стає ключовою складовою для досягнення сталого майбутнього. Вища школа посідає особливе місце у формуванні екоцентричної свідомості і культури студентів, бо саме вони відзначаються особливою сенситивністю до сприйняття природничих цінностей.
Гострота екологічної ситуації постійно зростає. Саме у формуванні екологічної культури особистості природо-центричного типу сьогодні вбачається можливість подолання екологічної кризи, вирішення екологічних проблем.
Результатом формування екологічної свідомості та цінностей людини є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя.
Формування екологічної свідомості та цінностей студентської молоді. Екологічну свідомість можна успішно формувати на основі ідеальної динамічної моделі майбутнього типу відносин суспільства і природи, окремої людини і природи, базованої на понятті "ноосфера". Внутрішній світ кожної людини пов'язаний з ноосферою і впливає на неї. Виховання екології внутрішнього світу людини сприятливо впливатиме на ноосферні процеси. Отже, біосфера змінюється під впливом людської думки і людської праці.
Практична взаємодія зі світом природи здійснюється з акцентом на оволодінні технологіями естетичного засвоєння природних об'єктів: прояву почуттєво-естетичної сприйнятливості до них; індивідуально-значеннєвої оцінки їх вітальних (життєвих) станів; емоційної чуйності в ситуаціях спілкування з ними; і, нарешті, в умінні знайти культурну форму збереження і передати свої враження про ці об'єкти (у малюнках, віршах, фотографіях, музиці і т. ін.).
Психологічні особливості процесу формування екологічної свідомості в юнацькому віці детермінують концентрацію педагогічних зусиль на формуванні відповідної системи уявлень і на освоєнні систематичних технологій взаємодії особистості зі світом природи. При цьому використовуються методи формування суб'єктивного ставлення до природи: екологічна ідентифікація, екологічна емпатія, екологічна рефлексія.
Предмети як природничого, так і гуманітарного циклу, за можливості, мають бути екологічно орієнтовані. Під час їх вивчення бажано вибирати для розгляду ті питання екології, що відповідають змісту певної навчальної дисципліни. У курсі біології розглядають взаємозв'язок людини і біосфери, стан і охорону окремих природних ресурсів (рослинного і тваринного світу, світу ґрунту тощо), взаємодію між живими організмами і середовищем їх життя, питання природокористування. Вивчити методи боротьби із забрудненням довкілля дасть можливість хімія. У процесі роботи над формуванням екологічних завдань відбувається постійний обмін інформацією між студентами. Важливо те, що вони обмінюються один з одним інформацією, одержаною ними самостійно, цікавою для них за змістом. Це відбувається у процесі творчої діяльності, атмосфері загальної зацікавленості. Одержана інформація стає особистісно значущою.
З погляду синергетики сполучення репродуктивної і творчої діяльності дає бурхливий сплеск інформації, а внаслідок її цілеспрямованого добору й інтегрування відбувається утворення і становлення чогось нового. Отже, якщо інформація, що надходить, - екологічна, то відбувається становлення екологічної культури.
Сутність екологічної культури. Екологічна культура - це сукупність цінностей, переконань, знань та практик, які сприяють створенню гармонійних відносин між людиною і природою. Вона передбачає повагу до природи, відчуття відповідальності за збереження екологічної рівноваги та свідоме впливання на природне середовище. Екологічна культура орієнтована на стале співіснування людства та природи, а не на їхню конфронтацію.
Методи формування екологічної культури.
1. Освіта: Одним із найважливіших методів формування екологічної культури є освіта. Навчальним закладам бажано включати в програми навчання пропоновані курси з екології, сталого розвитку та природознавства. Освіченість громадян є ключовим чинником у розв'язанні екологічних проблем.
2. Публічні ініціативи: Громадські організації, екологічні групи та інші ініціативи можуть сприяти поширенню екологічної культури шляхом інформаційних кампаній, акцій та лобіювання екологічних питань.
3. Приклад лідерів: Громадянські лідери, вчені, бізнесмени та політики, які демонструють свою прихильність до екологічної культури, можуть впливати на інших і стати прикладом для наступних поколінь.
4. Споживча поведінка: Індивідуальна споживча поведінка має велике значення. Від вибору екологічно чистих продуктів до ефективного використання ресурсів - це важливі кроки у підвищенні рівня екологічної культури.
Ознайомитись з повним текстом статті з усією використаною літературою можна за наступним посиланням на електронний документ: файл
