Міжнародний день людей з інвалідністю: про повагу, рівність і безбар’єрність
Щороку 3 грудня світ відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю. Цей день не є святом — його мета полягає в тому, щоб привернути увагу до питань, пов’язаних із дотриманням прав осіб з інвалідністю, покращенням розуміння їхніх потреб та усвідомленням важливості залучення цих людей до всіх сфер суспільного життя — політичної, соціальної, економічної та культурної.
Інвалідність може бути вродженою або набутою внаслідок травм, інфекцій чи інших обставин. Відзначаючи цей день, міжнародна спільнота підкреслює, що люди з інвалідністю потребують особливої уваги та підтримки. Насамперед мають бути створені умови, які дозволять їм відчувати себе рівними серед рівних. Адже ставлення суспільства до людей з інвалідністю — це показник його зрілості та цивілізованості.
На жаль, чимало хвороб або травм і сьогодні є невиліковними чи такими, що значно обмежують фізичні можливості людини. Близько 15% населення світу має інвалідність. Ці люди нерідко стикаються з численними побутовими й психологічними труднощами, бар’єрами в освіті та працевлаштуванні, мають нижчий рівень життя або переживають часткову чи повну соціальну ізоляцію.
Мова поваги та підтримки
Повага до людей з інвалідністю має проявлятись не лише у вчинках, а й у мові. Саме слова здатні або сприяти включенню людини в суспільне життя, або, навпаки, формувати дискримінацію та упередження.
Спілкуючись із людьми з інвалідністю, варто дотримуватися простих, але важливих принципів:
- залишайтеся собою та будьте відкритими до підтримки, якщо про неї просять;
- звертайтеся безпосередньо до людини, а не до її супровідника;
- запитуйте, як людині зручніше спілкуватися: чи варто говорити голосніше, повільніше, на якій відстані стояти;
- проявляйте терпіння, давайте час для висловлення думки; якщо щось незрозуміло — уточнюйте.
Як коректно говорити про інвалідність
- Ставте людину в центр висловлювань.
Людина важливіша за її інвалідність. Коректні формулювання:
«людина з паралічем», «студент з дислексією», «дитина з синдромом Дауна».
Якщо є можливість — уточнюйте, як людина хоче, щоб її називали. - Уникайте стереотипів і «героїзації».
Інвалідність — це частина життя, а не щось надзвичайне. Фрази на кшталт «мужньо долає свою інвалідність» формують хибні уявлення, ніби успішність людини з інвалідністю є чимось нетиповим. - Не використовуйте поблажливих евфемізмів.
Вирази «інакше обдаровані», «особливі потреби» звучать зневажливо. Вони ніби підкреслюють, що інвалідність треба приховувати або пом’якшувати.
Нейтральний і прийнятний термін — «людина з інвалідністю». - Пам’ятайте: інвалідність — це не хвороба і не проблема.
Інвалідність — не те, що потрібно «вилікувати» або «виправити».
Уникайте формулювань «страждає на», «потерпає від», «жертва», якщо не йдеться про злочин. Краще казати: «має інвалідність». - Будьте уважними до мови повсякденного спілкування.
Коректно вживати звичні фрази: «ходімо на прогулянку», «ви чули?» — адже більшість людей з інвалідністю не сприймає це як образу.
Натомість неприйнятними є вислови «сліпий як кріт», «глухий як пень», а також стереотипні метафори.
Щоб краще зрозуміти правила інклюзивного слововжитку, можна скористатися Словником безбар’єрної мови: https://bf.in.ua/invalidnist/
Безбар’єрність починається з кожного з нас
Міжнародний день людей з інвалідністю — це нагадування, що створення рівних можливостей, повага до гідності кожної людини та відсутність бар’єрів — не лише завдання держави, а й відповідальність усього суспільства.
